Напередодні Дня Віри, Надії і Любові

Невелика Притча про те, що важливіше: Віра, Любов або Надія .

Одного разу в саду Академії Учитель став мимовільним свідком суперечки між своїми учнями про те, що сприяє успіху в справах.

Один із них сказав:

• Найсильніше – це віра. Якщо немає віри в себе, у свої сили й можливості, то нічого не вийде. Віра – це тіло успіху, основа для наступних кроків і дій.

Інший учень заперечив:

• Так, віра значить багато чого. Але без любові до справи, за яку берешся, немає ні найменшого шансу на успіх. Любов – це фундамент, на якому ґрунтуються всі починання. Це повітря, що наповнює тіло, про яке ти говориш.

Третій учень сказав:

• Усе це дуже важливо, але я думаю, що нас рухає вперед надія. Вона немов наповнене вітром вітрило на галері веде нас до успіху в наших починаннях. Надія – це наші крила, – і, помітивши свого наставника, звернувся до нього із запитанням: – Учителю, хіба не ви казали, що надія вмирає останньою? Чи не означає це, що вона є найбільш важливою для успіху в справах?

На що Учитель відповів:

• Залиш надію, кожен, хто творить без любові та віри.

Любіть те, що Ви робите!

Вірте в себе!!!

Сподівайтеся на краще!!!

І приймайте будь-який результат із Вдячністю!!!