Сьогодні я хотів би поділитися дещо суперечливою (а може для когось і ні) притчею, яка змушує задуматися про свій вибір і про свободу цього вибору.

Одна пташка дуже довго жила в клітці. Вона часто дивилася крізь прути клітки у вікно, де виднілися дерева та луг. Вона бачила інших птахів, які весело літали на волі, і часто замислювалася про те, як це — відчувати, як сонце пригріває спинку, вітер розправляє крила, і, злітаючи і пікіруючи вниз, ловити на льоту мошок.

Коли пташка думала про це, її серце починало битися. Вона сідала вище на перекладину і, глибоко дихаючи, майже відчувала тремтіння можливого польоту.

Іноді інший птах сідав на карниз біля вікна, трохи відпочивав там і розглядав пташку, що сидів у клітці. Мандрівниця схиляла голову набік і ніби питала себе, чи можливо таке. Птах у клітці! Неймовірно!

І в ці моменти пташка почувала себе зовсім нещасною. Її маленькі плічка похмуро опускалися, в горлі вставав грудку, а на серці лягала смуток.

Якось власник пташки залишив дверцята клітки відчиненими. Пташка сиділа і дивилася назовні крізь відчинені дверцята. Вона бачила птахів, що пурхали там, на волі, бачила, як сонце грає на їхніх спинках, а вітер ворушить пір’їни, і відчула хвилювання. Пташка помітила, що вікно відкрито, і її серце забилося ще швидше.

І вона все ще думала та думала. Так пройшов день, а на заході сонця повернувся господар і замкнув двері клітки.

Отже, вона віддала перевагу безпеці свободи.

А який вибір Ви робите зі свого життя? Де та грань між безпекою та ризиком? Вибір за Вами

І пам’ятайте наше зростання починається тільки там, де закінчується зона комфорту (часто це і є зона безпеки).

Правильного Вам вибору!