Притча про каменяраВсе у світі відносно. І це ще раз підтверджує сьогоднішня притча про каменяра.

Каменотес багато і важко працював. Він працював у каменоломнях цілий день, поки на землю не спускалися сутінки. Його руки були натруджені та вкриті безліччю мозолів. Його спина завжди була зігнута, а обличчя було похмурим і витягнутим.

Він був нещасливий. І одного разу він сказав:

• Це не життя. Чому моя доля зробила мене тим, хто є? Чому я не можу бути кимось багатшим? Якби я став багатим, я був би щасливий.

Йому з’явився Ангел і спитав:

— Що має статися з тобою, щоб ти відчув, що ти багатий і щасливий?

— Це просто. Якби я був багатим, я жив би в місті, в чудовій квартирі на верхньому поверсі. Я міг би милуватися небом. У кімнаті стояло б велике ліжко з балдахіном, застелене шовковими прохолодними простирадлами, і я спав би там цілими днями. Отоді я був би щасливий.

• Ти багатий, – сказав Ангел, змахнувши рукою.

І він став багатим. Він жив у місті, у чудовій квартирі на найвищому поверсі. Він спав у ліжку, застеленому прохолодними простирадлами, і був щасливий.

Це тривало до того моменту, поки одного ранку його не потривожив шум, що долинав з вулиці. Він зіскочив із ліжка і підбіг до вікна. Подивившись униз, він побачив величезну золоту карету. У неї були запряжені гарні скакуни, а позаду йшли солдати. То був Король. І люди, що заполонили вулиці, вітали його і схилялися перед ним.

І багатій раптово зрозумів, що нещасливий.

— Я такий нещасний. Король більш могутня людина, ніж я. Якби я міг стати Королем, я був би цілком щасливий.

І знову з’явився Ангол і сказав:

• Відтепер ти Король.

І він став королем. І був щасливим. Він відчував свою владу та могутність. І йому подобалося, як люди висловлюють свою повагу, і те, що вони служать йому, і те, що він міг вирішувати, чи хтось має жити чи померти. І він був щасливим.

Але одного разу він звернув увагу на Сонце. І побачив, що воно може робити такі речі, які йому й не снились. Він побачив, як Сонце перетворює поля із зелених на жовті, а з жовтих на коричневі. Він бачив, як Сонце висушує найширші річки і не залишає нічого, окрім висушених берегів, вкритих мулом. Він бачив, як Сонце позбавляє життя самі джерела життя.

І тут він зрозумів, що нещасливий.

— Я такий нещасний. Сонце могутніше, ніж я. Якби я міг стати Сонцем, я був би щасливий.

І знову з’явився до нього Ангол і сказав:

• Ти – Сонце.

І він став Сонцем. І був щасливим. Він відчував свою силу та могутність. І йому подобалося, що він може перетворювати квітучі зелені поля на коричневі, висушувати річки та змінювати світ. І він був справді щасливий.

І він керував світом, стоячи в зеніті і радіючи своїй силі.

Це тривало доти, доки він не помітив Хмару, велику чорну грозову хмару. І він побачив, якою силою володіє Хмара, що перетворює коричневі, висушені поля на квітучі килими, що наповнює річки силою, що виливає воду і життя повертає світові.

І він впав у депресію.

— Я такий нещасний. Ця Хмара набагато могутніша за мене. Якби тільки я міг стати Хмарою, тоді б я був щасливий завжди.

І явився йому Ангол і сказав:

• Ти – Хмара.

І він став хмарою, і був безмірно щасливий. Він насолоджувався відчуттям своєї сили та могутності. І йому подобалося, що він може за бажанням виправляти роботу Сонця і відроджувати життя там, де, здавалося, не залишалося нічого живого. І спочатку він був справді щасливий.

Поки одного разу перед собою він не побачив Скелю. І він побачив, як вона, чорна, сильна, незламна — незмінна. І він помітив, що байдуже, як довго і сильно поливають її дощі, ніщо не могло змінити чи зруйнувати Скелю. Скеля була міцною та стійкою.

І він знову відчув гіркоту нещастя. І сказав:

— Я такий нещасний. Якби я міг стати скелею, я знову знайшов би щастя.

І знову з’явився Ангол і сказав:

• Ти – Скеля.

І він став Скалою, і насолоджувався своєю силою та могутністю, і був щасливий. Він радів своїй непереможності та зверхності. Йому подобалося відчувати, що він може протистояти всьому, що б приготувала йому Природа. Він сміявся над Сонцем і дражнив Грозову Хмару.

— Нарешті я став наймогутнішим у світі, — думав каменяр.
І ось одного разу він відчув, що йому боляче та його форма змінюється. А десь далеко внизу, біля самого підніжжя, орудував різцем інший каменяр.
Подумайте і Ви над питаннями:
— А що для Вас Щастя?

• Чи завжди те, чого Ви прагнете, дійсно Вам необхідно?
• Що позитивного і класного є у Вас прямо ЗАРАЗ?
  Будьте Щасливі!