Риська по просторах Інтернету натрапив на цікавий підхід до коучінгу – простий і зрозумілий

Вирішив поділитися знахідкою та процетувати її і в себе, сподіваюся багатьом вона сподобається 🙂 ( автор: Сорокоумов Олександр )

————————————————————————————————————————————

Коучинг продовжує бадьоро ходити просторами колишнього союзу. Стараннями численних фахівців, які давно працюють, так і нещодавно звернулися в цю «нову віру менеджменту», наш ринок уже знає, що коучинг – це:
a. майже те саме, що психотерапія – але не психотерапія,
b. майже те саме, що бізнес-консультування – але, зрозуміло, не бізнес-консультування,
c. напевно, дуже корисно, та
d. шалено дорого.

Це, на жаль, не знімає головне питання. Не секрет, що зараз коучинг називають буквально все, що завгодно, і в цьому легко заплутатися, як споживачам цих послуг, так і коучам, особливо початківцям. Мене неодноразово запитували: «як зрозуміти, те, що я роблю – це коучинг чи ні?». І що там гріха таїти, це питання я сам ставив собі не раз на початку своєї діяльності.

Маститі гуру коучінга, такі як Тім Голві, Джон Уітмор, і особливо Томас Леонард, описали десятки (!) різних моделей, стратегій та принципів роботи коуча. Незважаючи на те, що все це заслуговує на окрему увагу, тому що це – «про справжній коучинг», у цих моделей, стратегій тощо. є одна вада. Їх надто багато. У них занадто багато деталей і деталей.

І дуже важко (особливо для початківців) знайти там найголовніше зерно та відповідь на найголовніше питання: що саме робить коучинг коучингом? Які саме дії роблять вашу розмову сесією коучингу, а не «війною порад», «лікуванням клієнта», «жорсткими переговорами», «струмуванням», «плаканням у жилетку» чи просто порожньою балаканкою? І як можна перетворити розмову, яка розпочалася як «жорсткі переговори» чи «плакання у жилетку» (і т.п.) – на сесію коучингу? І при цьому надати допомогу людині, навіть якщо він своїм «токуванням» вже встиг набриднути коучу і єдине, що хочеться – це прогнати його в шию?

Як виглядає гра у коучинг?

Тим, хто робить перші кроки в коучінгу (не важливо, клієнт він чи коуч), дуже важливо розібратися в найголовнішому – у правилах цієї гри. А правил не може бути багато. Звичайно, коучу набагато важливіше розбиратися в правилах, і (що ще важливіше) робити так, щоб їм слідував його підопічний. Але й клієнту дуже корисно їх знати. Адже тоді ви не втратите дорогого часу на те, щоб домовитися про правила, а витратите його на роботу над вашим завданням. Далі ми опишемо правила цієї гри – і розглянемо, як побудувати сесію таким чином, щоб ці правила дотримувалися.

Для того, щоб коротко описати гру, необхідно описати її основні елементи:

• гравці (союзники та противники),
• цілі та завдання гравців,
• територія (де відбувається гра),
• дії, що призводять до мети гри (можливості, завдання тощо), та
• дії, що не призводять до мети гри (помилки, підводні камені)

Гравці та їхня мета

Основні гравці – це коуч та його клієнт-підопічний. Вони союзники. Їхня спільна мета – це досягнення клієнтом якоїсь його мети, вирішення задачі, вирішення проблеми. Противники тут існують лише у грі клієнта – це ті гравці та явища, які заважають йому досягти своєї мети. Коуч та клієнт виступають проти них єдиним фронтом. Відповідно, дуже важливо, щоб відносини коуч-клієнт справді були союзницькими (довіра, взаєморозуміння, командна робота). Доки вони не встановляться, хороших результатів коучинг не принесе.

Завдання клієнта в коучінгу

Незалежно від того, з якою метою клієнт приходить на коучинг, в процесі коучингу він повинен виконати три основні завдання:

• Знайти та вирішити всі необхідні завдання для досягнення своєї мети
• Зробити це своїми власними руками
• Навчитися вирішувати такі завдання самостійно

Завдання коуча

Коуч, щоб клієнт впорався зі своїми завданнями і досяг своєї мети, робить таке:

• Допомагає клієнту формулювати та вирішувати свої завдання
• Підтримує клієнта у тих діях, які клієнт робить для вирішення поставлених завдань
• І як результат, допомагає клієнту навчитися формулювати і вирішувати такі завдання самостійно.

Надціль гри в коучинг

Ми пам’ятаємо, що клієнт приходить на коучинг для досягнення якоїсь своєї мети, вирішення задачі чи проблеми. Досягнення цього є метою роботи і коуча, і клієнта. Однак ціль, з якою прийшов клієнт, належить якійсь іншій грі (бізнесу, кар’єрі, управлінню, особистому життю тощо), в яку клієнт грає. Він запрошує коуча як тренера, щоб той допоміг йому навчитися вигравати у цій грі. Але в міру того, як клієнт навчається, із ним відбувається ще одна річ. У процесі коучингу клієнт може навчитися не лише вигравати у цю власну гру. Він може навчитися тому, як освоювати нові, незнайомі ігри – і як самостійно вчитися грати у них. Тобто, він може стати гравцем, що самонавчається. Ось цей результат ми і можемо в